В 1960-х роках, на світанні морської акваріумістики, компанія Tropic Marin створила революційний на той час продукт – морську сіль, що містить одразу всі необхідні компоненти, швидко розчиняється та практично повністю відтворює природну морську воду.
Досить швидко стало ясно, що в морському акваріумі є постійна потреба в підтримці карбонатної жорсткості та вмісту кальцію. Першим способом вирішення цієї задачі був кальквасер – перенасичений розчин гідроксиду кальцію, або вапняне молоко, який треба замішувати в окремій ємності та по краплях додавати в акваріум. Разом із кальцієм він суттєво підіймає рН, бо має сильну лужну реакцію, але на карбонатну жорсткість може вплинути як позитивно, так і негативно.
Більш просунутим був двокомпонентний метод, коли в акваріум додаються два окремі реактиви – хлорид кальцію та карбонат або бікарбонат натрію. В акваріумі кальцій з хлориду кальцію зв'язується з карбонатом/бікарбонатом та засвоюється коралами, а натрій зв'язується з хлором, утворюючи просту сіль NaCl. Метод в цілому робочий, але має один суттєвий недолік. Справа в тому, що NaCl – це не єдина сіль, що зумовлює солоність морської води. Її внесок в загальну солоність становить близько 70%, далі за кількістю йдуть солі магнію, а потім солі всіх інших елементів. При двокомпонентному методі ми постійно додаємо NaCl, який з часом, поступово витісняє всі інші важливі солі, тому що їх ми не додаємо, а воду доливаємо регулярно. В рефрактометрі ми бачимо бажану солоність, не замислюючись про те, що вона складається з солей не в тих пропорціях, які нам потрібні.
Просте рішення цієї проблеми запропонував в 1994 році Ганс-Вернер Баллінг: він створив ще третій реактив, в якому є все інше, окрім солі NaCl (сіль без солі). Тепер головним завданням стало вирахувати, скільки третього реактиву треба додавати, щоб компенсувати втрати важливих елементів у кожній окремій системі. Метод Баллінга також має недоліки, найголовніший серед яких, певно, це купа реактивів. Третій компонент лише виправляє іонний дисбаланс у морській воді, а треба ще мати деякий запас елементів для засвоєння коралами. Для цього потрібно ще мінімум два розчини, один з аніонами, інший з катіонами, або ж взагалі окремі елементи у вигляді розчинів в залежності від потреб конкретного акваріума. Тим не менш, балінг і зараз є найпопулярнішим методом керування гідрохімічними параметрами морського акваріума.
Сам пан Баллінг і досі працює в Tropic Marin, а компанія тим часом зробила чергову революцію в рифовій хімії, бо зуміла об'єднати всі необхідні компоненти в один-єдиний реактив. Новий продукт отримав зрозумілу назву All-For-Reef. На сьогодні це вершина еволюції методів утримання здорового рифового акваріума, але його появі передували ще дві проміжні ланки, також від Tropic Marin, – Bio-Calcium та Carbo-Calcium.
Bio-Calcium можна вважати тупіковою гілкою, але сам продукт досить цікавий. Його назва не відображає суті, бо це суха суміш всіх компонентів балінгу, яка мусить додаватися безпосередньо в акваріум або самп у вигляді порошку. Його неможливо попередньо змішати з водою і неможливо дозувати через помпи.
Carbo-Calcium буває у формі порошку або рідини, його назва повністю відповідає суті – він додає кальцій та карбонатну жорсткість, не утворюючи при цьому хлорид натрію. Tropic Marin пішли трохи іншим шляхом, ніж всі інші. Кальцій в цьому продукті знаходиться у вигляді органічної солі, а саме форміату кальцію, тому він не випадає в осад при взаємодії з іншими компонентами. Ще цікавіше, що для його вивільнення з форміату потрібна робота бактерій, які переробляють органіку. Корали при цьому можуть засвоювати кальцій з бактеріями, поглинаючи їх природним шляхом, ще до його надходження у воду. Коли проблему стабільності кальцію та карбонатів в одному розчині було вирішено, стало ясно, що до нього можна додати і магній та взагалі всі інші макро- і мікроелементи, що привело до створення All-For-Reef.
