Неотенічна личинка мексиканської амбістоми для прісноводного акваріума або акватераріума.
Ця надзвичайна та загадкова істота, яку часто називають “вічним юнаком” серед амфібій, поєднує в собі дитячі риси й хижу натуру. Тіло аксолотля сягає до 25 см завдовжки та вражає ніжною, напівпрозорою шкірою, колір якої варіює і може бути білом, рожевим, оливковим або темно-коричневим, а іноді мати золотистий блиск. Рухи аксолотля повільні та граційні. Найвідоміша особливість аксолотля – його зовнішні зябра, три пучки рожево-червоних пірчастих відростків по боках голови, які створюють дивовижний, майже фантастичний образ. Очі без повік і широка усмішка додають йому виразу добродушної таємничості. У природі аксолотлі живуть лише у холодних високогірних озерах Мексики (зокрема Чалько та Сочимілько), де ведуть нічний спосіб життя, пересуваючись по дну в пошуках здобичі.

У неволі аксолотль став символом спокою та дива природи. Він невибагливий, але потребує стабільних умов: температура води 16-20 °C, хороша фільтрація без сильного течії, відсутність різких коливань параметрів. Аксолотль – хижак, який ковтає здобич цілою. Годують його мотилем, дощовими черв'яками, артемією, шматочками філе риби, креветок або спеціальними гранулами. Молоді особини потребують щоденного годування, дорослі – 2-3 рази на тиждень, причому важливо не перегодовувати, оскільки вони схильні до ожиріння. Щодо сумісності, аксолотль не є агресивним, але через слабкий зір і природну реакцію на рух будь-якого об’єкта може сприймати дрібних риб або креветок як здобич. Найкраще тримати його окремо або з власним видом, дотримуючись співрозмірності особин. Будь-які швидкі або кусючі риби (наприклад, барбуси, цихліди) категорично не підходять – вони обгризуть його ніжні зябра. 

Цікаво, що цей вид зберігає личинкову форму все життя – явище, відоме як неотенія, тобто здатність до розмноження, не проходячи метаморфозу у наземну форму. Завдяки дивовижній регенераційній здатності аксолотль може відновлювати не лише кінцівки, а й частини серця, очей і навіть мозку, що зробило його справжньою легендою лабораторних досліджень. У культурі Мексики аксолотль має майже міфічний статус – ще ацтеки вважали його втіленням бога Шолотля, який сховався від смерті, перетворившись на істоту, що ніколи не дорослішає.

Спокійне сусідство, чиста прохолодна вода і помірне годування перетворюють аксолотля на справжню перлину акваріума – живу легенду, у якій природа залишила частинку своєї магії.